ВІДДІЛ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ ПЕРЕЧИНСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ


запам'ятати

 


Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України
Педагогічна преса Національна дитяча гаряча лінія

Національно-патріотичне виховання

  

 

Указ Президента "Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 - 2020 роки"

 

Наказ МОН №582 від 28.05.2015 "Про схвалення Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді"

 

Наказ МОН №641 від 16.06.2015 "Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді"

 

ЗАХОДИ ЩОДО РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ І МОЛОДІ (Додаток до наказу МОН від 16.06.2015 №641)

 

Наказ №504 від 28.10.2014 "Про  затвердження  плану  заходів департаменту освіти і науки, молоді та спорту  облдержадміністрації  щодо посилення  національно-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді"

 

 

Рішення колегії відділу "Про реалізацію Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді "

 

Довідка про реалізацію Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді

 

План заходів з національно-патріотичного виховання дітей та молоді Перечинського району на 2018/2019 навчальний рік

 

 

 

 

      В Україні 15 лютого вшановують учасників бойових дій на території інших держав.

     День вшанування учасників бойових дій на території інших держав встановлено згідно з Указом Президента від 11 лютого 2004 року.

    Після закінчення Другої світової війни українські військові брали участь у 24 локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав. За часів СРСР вони виконували «інтернаціональний» обов’язок у Чилі, Іспанії, Єгипті, В’єтнамі, Ефіопії, на острові Куба та в багатьох інших «гарячих» точках.

    Після здобуття Україною незалежності українські військові фахівці стали учасниками багатьох миротворчих місій. За даними Міністерства оборони України, з 1992 року в міжнародних миротворчих операціях взяли участь майже 40 тисяч військовослужбовців. Але найбільш масштабною та трагічною була війна в Афганістані, яка тривала 10 років – з 25 грудня 1979 року по 15 лютого 1989. Через горнило тієї війни пройшли 160 тисяч українців, 12 тисяч з них отримали поранення, контузії, були скалічені, а 3360 – не повернулися до своїх домівок.

    У закладах освіти нашого району заплановано провести тематичні уроки, бесіди, лекції з історії війни в Республіці Афганістан та інших локальних конфліктів. На виховні  бесіди запрошено учасників бойових дій на території інших держав, воїнів-афганців, учасників АТО та операції об’єднаних сил.

 

 

 

 

 

 

Голодомор 1932-33 років: причини та факти

 

            В історії бурхливого XX-го століття Голодомор 1932-33 років в Україні посідає особливе місце.

          Перший масовий голод, що розпочався відразу ж після закінчення громадянської війни та придушення української революції, охопив значну частину України: Запорізьку, Донецьку, Катеринославську, Миколаївську, Одеську губернії. Цього разу  його спричинили,насамперед, політичні чинники. Голодомор 1932-1933 рр. був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом.

           Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти мирних людей, проти українців як нації і, зокрема, проти селян як класу. Внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуністичної влади та забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення.

 

          У закладах освіти Перечинського району пройшли загальношкільні лінійки, на яких було вшановано пам’ять жертв Голодомору хвилиною мовчання та запалено свічки, проведено тематичні уроки пам’яті, бесіди, відео-уроки з нагоди вшанування пам’яті жертв Голодомору за темами «І запалали свічки пам’яті та скорботи» (9 клас), «Голодомор на Харківщині» (9 клас), «Були колись страшні часи» (1-4 класи), «З присвятою замордованим голодом…» (6клас), «Жниваскорботи» (5 клас), «Голгофа голодною смертю» (7 клас), «Упокорення голодом» (8 клас).Оформлено тематичні виставки історичної, художньої та документальної літератури  у шкільних бібліотеках та фойє «Минуле стукає в наші серця», «Не забуваймо незабутнє».Організовано проведення читацьких конференцій «Табу на правду. Чому в СРСР забороняли говорити про Голодомор», «Демографічні зміни України внаслідок Голодомору.Учителі та учні долучилися  до загальнонаціональної хвилини мовчання та Всеукраїнської акції  «Запали свічку».

   

   

   

   

 

 

ДЕНЬ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ

 

 

         У  всіх закладах освіти Перечинського району до Дня Гідності та Свободи проведено ряд змістовних заходів.  Учителі історії провели тематичні презентації «Пишемо історію. Революція Гідності» та «Сотня Небесних Ангелів». Цікавими були розповіді очевидців подій на майдані 2004 року, які ознаменувались як «Помаранчева революція».

      У ході перегляду документального фільму «Майдан» учні дізнались про походження та значення цього свята, вшанували хвилиною мовчання Героїв Небесної Сотні та запалили свічки пам’яті.

         У всіх навчальних закладах створено постійно діючі стенди «Герої Небесної Сотні».

 

  

  

  

 

 

Відзначення Дня визволення Закарпаття та України

 


       В освітніх  закладах району  проведено тематичні уроки, бесіди з історії про визволення Закарпаття та України у роки Другої світової війни, зустрічі з ветеранами.

       У кожній  освітній установі  проведено урочисті лінійки, уроки мужності, уроки пам’яті, мітинги-реквієми, покладання квітів до пам’ятників воїнам-героям війни.

       Члени волонтерських загонів упорядкували пам’ятники, обеліски загиблим воїнам-визволителям, надали посильну допомогу одиноким громадянам похилого віку, ветеранам бойових дій  у веденні господарства.

         У шкільних бібліотеках обладнано тематичні виставки літератури «Слава визволителям Вітчизни», «Пам’ятаймо минуле», «Слава  тим, хто здобув перемогу» та ін.

          Із 23 по 27 жовтня у районі  пройшло відзначення Днів визволення сіл, до яких активно включилися педагоги та шкільна молодь.

          26 жовтня цього року   для учнів було організовано екскурсії у шкільні музеї району.

          З 20 по 26 жовтня у школах району проходила акція «Напиши листа солдату!» серед учнів 5-11 класів. Школярі не тільки написали листа своїм захисникам, а й намалювали їм безліч малюнків, зробили своїми руками для них подарунки.  До  Дня визволення вчителі історії провели години спілкування «Визволення Закарпаття  від фашистів.

 

Трагедія Бабиного Яру

           29 вересня 1941-го – в урочищі Бабин Яр нацисти розпочали масові розстріли єврейського населення Києва. Ця трагедія стала всесвітнім символом Голокосту.

 

Життя та смерть – вони такі близькі між собою.

Де істина, а де брехня з часом дізнаємось з тобою.

Ніхто не знав, яким останній крок буде,

Коли у Бабин Яр ішли на смерть невинні люди.

Фашисти їм сказали, що до щастя вони йдуть,

І брати цінні речі заставляли,

Насправді ж у безодню вів цей темний путь,

Їх потім так безжально розстріляли.

Ми будем пам’ятать лиху годину.

В очах лиш страх, на серці жах,

Як уявляю цю картину.

Там не жаліли ні старого, ні дитину,

Людей вели, на вірну смерть вели,

І намагалась врятувати мати немовля.

Від тих подій, що в Бабинім Яру були

Здригнулась аж до неба вся Земля!

         28 вересня 2018 року у всіх закладах освіти пройшли меморіальні заходи, присвячені трагедії в Бабиному Яру. На загальношкільних лінійках учні запалили свічки  і вшанували хвилиною мовчання пам’ять жертв Голокосту.

 

День пам’яті жертв фашизму

 

  

 

     День пам’яті жертв фашизму — міжнародна дата, яка відзначається щорічно, у другу неділю вересня, і присвячена десяткам мільйонів жертв фашизму.

   Цей день був визначений у 1962 році. Вибір припав на вересень, так як на цей місяць припадають дві пов’язані з Другою світовою війною дати — її початок (1 вересня 1939 року) та її закінчення (2 вересня 1945 року). Це і стало одним із визначальних чинників установлення дня жалоби в другу вересневу неділю. Фашизм, немов страшна епідемія, пройшов усім світом, змітаючи за собою мільйони ні в чому не винних людей. Ця трагедія і зараз живе в пам’яті людей, яким вдалося пережити ті страшні роки геноциду, а так само їх нащадкам, які знають про ці жахливі події з розповідей їх попередників і засобів масової інформації. Важко передати словами весь біль і трагедію того часу. Загинула незліченна кількість людей через страшний задум Адольфа Гітлера.

   Друга світова війна, у яку було втягнуто 4/5  населення всього світу, стала найбільш кровопролитною в історії людства. З вини імперіалістів протягом шести років йшло масове знищення людей у ​​різних районах земної кулі.

   Точно встановити кількість загиблих військовослужбовців та цивільних осіб з ряду країн надзвичайно важко, тому що в багатьох із них відсутні статистичні дані втрат населення за період війни в цілому або ці дані не відображають дійсного стану. Крім того, фашисти прагнули всіляко приховати свої злодіяння, а після війни їх ідеологічні адвокати навмисно перекручували показники людських втрат окремих країн. Усе це стало причиною значних розбіжностей в оцінці кількості загиблих. Найбільш авторитетні дослідження показують, що в роки Другої світової війни загинуло більше 50 млн. чоловік.

   Ця війна нікого не залишила у виграші. Усі в ній втратили мирних жителів, врожайні поля, мирне небо, сотні тисяч молодих людей, які повинні були жити і будувати майбутнє. Ідеологія нацизму вигодувала своїх воїнів, але і сама ж знищила їх ідеєю піднесення власної нації. Уже майже сімдесят років минуло з тих пір, як цю безжальну нацистську машину таки вдалося зупинити в кривавому та смертельному бою солдатам різних національностей і різних мов.

  Міжнародний день пам’яті жертв фашизму відзначається щороку у всіх тих країнах, які боролися за право жити в світі. У цей день скасовуються всі розважальні святкування і заходи. І люди мовчки йдуть до пам’ятників, меморіалів, кладовищ і там згадують усіх загиблих і знищених війною та фашистами. До речі, жителі багатьох країн у цей день доглядають за безіменними, або давно не відвідуваними, братськими могилами.

   Не секрет, що дуже велика кількість людей так і залишилися безвісті зниклими. Саме тому занедбані могили можуть бути останнім притулком і сусідського сина, і власного родича. Ось чому до них ставляться дбайливо, не забуваючи зривати бур’яни і приносити свіжі квіти, як невпинну подяку за можливість жити в світі і спокійно засинати не під свист куль і снарядів, а під спів цикад.

   Геноциди, масові розстріли і криваві розправи — усе це забрало життя багатьох людей, у тому числі і звичайних мирних жителів, які присвятили себе землі та вихованню дітей. Тепер їхні онуки зберігають у пам’яті їх посмішки, слова і любов.

   Хвилина мовчання в цей день — усього лише мала частина нашого вселенського «спасибі» усім тим, хто так і не дожив до переможних криків і сліз радості…

 

Рекомендована література

  1. Бойко, О. Д. Збройна боротьба формувань ОУН–УПА в 1941–1944 рр. [Текст] /
    О. Д. Бойко //  Історія України. — К., 2001. — С. 472–481.
  2. Бондарєв, Є. О. Боротьба з німецько-нацистською окупацією України в період Великої Вітчизняної вйни 1941–1945 рр. [Текст] / Є. О. Бондарєв, С. Г. Романов // Вісник Харківського університету : Історія України. — 1996. — Вип. 1. — С.237–251.
  3. Бухенвальд. Документы и сообщения [Текст]. — М., 1962.
  4. В боротьбі за Українську державу: есеї, спогади, свідчення, літописання, документи Другої світової війни [Текст]. — Вінніпег, 1990.
  5. Верига, В. Згинули від фашистської кулі [Текст] : [про жорстоку політику, яку проводили німці під час війни по всій Україні] / В. Верига // Дзвін. — 1994. — № 9. — С.104–110.
  6. Виговський, М. Закерзоння [Текст] : [терор проти українського населеня та рух опору в 1944–1945 рр.] / М. Виговський, В. Кучер // Київська старовина. — 1994. — № 1. — С. 94–101.
  7. Гриневич, В. Роздуми про пам’ять Другої світової війни в Європі [Текст] / В. Гриневич // Дзеркало тижня. — 2010. — № 46. — 11–17 грудня.
  8. Гусаков, І. УПА — армія нескореної України / І. Гулаков // Пед. думка. — 2007. — № 2. — С. 40–48.
  9. Довгополий, Я. Українці на примусових роботах у Третьому райху / Я. Довгополий // Всесвіт. — 2001. — № 3/ 4. — С. 127–130.
  10. Довідник з історії України (А–Я) [Текст] / за заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. — К., 2001. — С. 1136 .
  11. Дружиненко, Т. Ф. ОУН–УПА: проблемні оцінки історичної діяльності [Текст] /
    Т. Ф. Дружиненко // Історія та правознавство. — 2010. — № 22/24 (230/232). — С. 79– 84.
  12. Енциклопедія історії України: в 5 т. [Текст] / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — К., 2005.
  13. Жилюк, В. Оунівське підпілля на Житомирщині в роки фашистської окупації [Текст] / В. Жилюк // Пам’ять століть. — 2005. — № 3/4. — С. 208–224.
  14. Заведнюк, В. Доля українського народу у Другій світовій війні [Текст] / В. Заведнюк // Збірник праць Тернопільського обласного краєзнавчого музею. Т. 2. — Тернопіль, 2006. — С.109–132.
  15. Задорожна, Л. Україна під час Другої світової війни: 1939–1945 рр. [Текст] /
    Л. Задорожна // Історія в школі. — 2005. — № 7/ 8. — С. 29–37. — № 9. — С. 25–31.
  16. Іваненко, В. До питання про втрати України у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр. [Текст] / В. Іваненко // Четвертий міжнародний конгрес україністів: історія. — Одеса, 1999. — Ч. 2. — С. 607–611.
  17. Киричук, Ю. Козирна карта для Сталіна: укр. колабораціонізм в 1941–1945 рр. та його сутність [Текст] / Ю. Киричук, Т. Марискевич // Дзвін. — 2000. — № 7. — С. 95–100.
  18. Коваль, М. В. Тотальна війна на знищеня : Україна в 1941–1945 рр. [Текст] /
    М. В. Коваль // Історія України: нове баченя: у 2-х т. — К., 1995. — Т. 2. — С. 281–329.
  19. Коваль, М. Україна — воєнний і геостратегічний фактор Другої світової війни в Європі [Текст] / М. Коваль // Історія України. — 2000. — № 17. — С. 1–2.
  20. Кондратюк, К. Велич і трагедія українців у збройній боротьбі з німецьким фашизмом (1941–1945 рр.) [Текст] / К. Кондратюк // Мандрівець. — 2005. — № 3. — С. 35–38.
  21. Кондратюк, К. К. Німецько-радянська війна: 1941–1945 рр. [Текст] / К. К. Кондратюк // Новітня історія України: 1914–1945 рр. — Львів, 2007. — С. 182–237.
  22. Король, В. Битва за Дніпро та Київ: нові аспекти проблеми [Текст] / В. Король // Історія в школі. — 2003. — № 10. — С. 1–9.
  23. Король, В. Проект концепції національної пам’яті українського народу про Другу світову війну [Текст] / В. Король // Історія в школі. — 2009. — № 10. — С. 17–21.
  24. Косик, В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні [Текст] / Володимир Косик. — Львів : Вид-во НТШ, 1993. — С. 659.
  25. Кульчицький, С. Безповоротні людські втрати України в Другій світовій війні [Текст] / С. Кульчицький // Історія України. — 2004. — № 20. — С. 2–4.
  26. Майборода, О. Свято Перемоги з присмаком гіркоти: Україна у ІІ Світовій війні [Текст] / О. Майборода // Сучасність. — 1995. — № 5. — С. 109–122.
  27. Малик, Я. Акт відновлення Української держави 30 червня 1941 р. [Текст] // Я. Малик, Б. Вол, В. Чуприна // Історія української державності. — Львів, 1995. — С. 168–177.
  28. Малик, Я. Й. «Україньке питання» у міжнародній політиці в роки Другої світової війни [Текст] / Я. Й. Малик, В. В. Трофимович // Україна у міжнародних відносинах ХХ століття. — Львів, 2004. — С. 146–195.
  29. Марунчак, М. Г. Система німецьких концтаборів і політика винищування в Україні [Текст]. — Вінніпег, 1963.
  30. Михайлюк, М. Морально-психологічний стан цивільного населеня України в умовах Другої світової війни [Текст] / М. Михайлюк // Київська старовина. — 2007. — № 5. — С. 109–123.
  31. Пономаренко, Р. Боротьба ОУН–УПА з німецькими окупантами в роки Другої Світової війни [Текст] / Р. Пономаренко // Київ. старовина. — 2007. — № 3. — С. 95–108.
  32. Придан, Г. Таємниця гори Еттенберг. Спогади колишнього в’язня Бухенвальда [Текст].  — К., 1962.
  33. Романько, О. ОУН і УПА в Другій світовій війні: боротьба за національне визволення чи громадянське протистояння? [Текст] / О. Романько // Історичний журнал. — 2007. — № 3. — С. 3–12.
  34. Семиряга, М. И. Тюремная империя нацизма и ее крах [Текст]. — М., 1991. Тронько, П. Внесок народу України в перемогу над гітлерівськими загарбниками [Текст] / П. Тронько // Історія України. — 2005. — № 43 (443). — С. 1–6.

 

 

 

100 РОКІВ ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТРИЗУБА ДЕРЖАВНИМ ГЕРБОМ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ І ЗАПРОВАДЖЕННЯ ГРИВНІ

25 лютого 2018 року відзначатимемо 100 років, відколи Тризуб став державним гербом УНР, а 1 березня виповнюється 100-річчя ухвалення закону УНР про гривню.

Відповідно до Указу Президента України від 22 січня 2016 року №17 “Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років” (пункт 2) вшанування подій та видатних учасників Української революції є одним із пріоритетів діяльності органів державної влади на 2017–2021 роки. Планом заходів із відзначення 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років і вшанування пам'яті її учасників на період до 2021 року, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 777-р, передбачено урочисте відзначення 100-річчя затвердження Тризуба державним гербом Української Народної Республіки й організацію до цієї дати інформаційних, навчально-виховних, культурно-мистецьких та інших заходів.

 

 

Український інститут національної пам’яті розробив інформаційні матеріали до 100-річчя затвердження Тризуба державним гербом УНР. Під час підготовки тематичних заходів,  виступів і звернень представників влади, публікацій у засобах масової інформації пропонуємо враховувати такі тези:

 

- Тризуб має тисячолітню історію. У давні часи це був знак князівського роду Рюриковичів – правителів Русі.

 

- У часи Української Народної Республіки Тризуб затверджено державним гербом України, що підкреслює спадкоємність із попередніми періодами української історії.

 

- У ХХ столітті Тризуб став символом боротьби українців за незалежність. Радянська тоталітарна система затаврувала його як “націоналістичний знак”. Використання Тризубу в СРСР заборонялося, “винуватців” жорстко карали.

 

- Відновивши незалежність у 1991 році та обравши Тризуб державним гербом, Україна продемонструвала наслідування традицій Української Народної Республіки.

 

- Російська агресія в Криму і на сході України розпочалася із знищення Тризуба як маркера української ідентичності.

 

- Тризуб об’єднує українських патріотів, які сьогодні захищають наш суверенітет і територіальну цілісність України.

 

- Для українців у всьому світі Тризуб символізує зв’язок із Батьківщиною.

 

Історична довідка

 

Чому Тризуб?

 

Він є давнім українським символом. Його найдревніше зображення, віднайдене археологами, датується X століттям. Припускають, що це був магічний знак роду, оберіг. Відомо до 40 його тлумачень: тризубець, підсвічник-трикірій, сокіл, якір, житній колос, лук зі стрілою, триєдина жертва в ім’я перемоги життя над смертю... Є також гіпотеза, що це знак триєдинства світу та поєднання символів поширених колись культів сонця і якоря.

 

 

У давній Русі Тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Його численні зображення віднайдені на тогочасних монетах (срібляниках і златниках), печатках, посуді, надгробках, цеглі, актових печатках, перснях-печатках, злитках-гривнах, зброї, спорядженні, товарних пломбах. Цей символ власності та влади переходив із покоління в покоління, видозмінюючись, аби кожен представник роду мав індивідуальну емблему (наприклад, попередники київського князя Володимира Святославича мали двозубці).  Навершя у формі князівського знака було головним елементом давньоруських стягів. Особливо багато артефактів – за період князювання Володимира Святославовича (на київському престолі приблизно від 980 року). Тому Тризуб і вважається знаком князя Володимира Великого.

 

Протягом багатьох століть на землях Русі було поширене зображення Тризуба. Після занепаду роду Рюриковичів воно поступово витіснилося. Від XІV століття входять в ужиток територіальні знаки, наприклад у Києві – з архистратигом Михаїлом, Володимирі-Волинському –  зі святим Георгієм, Луцьку – святим Миколаєм, Львові – левом.   

 

Військо Запорозьке

 

У XІV столітті почали формуватися геральдичні національні системи. Власний герб створило і Військо Запорозьке – козак з мушкетом (інша назва “лицар із самопалом”). Його зображували на військових печатках гетьманів та кошових отаманів у XVI – першій половині XVII століття. Від кінця XVII століття традиційний герб використовували як Городове так і  Низове Військо Запорозьке, щоправда “низовики” додали ще зображення спису. Проте утвердженню власної геральдичної системи завадила повна ліквідація автономії Гетьманщини.

 

 

 

Українська Народна Республіка

 

В українському діловодстві Тризуб уперше зустрічається на печатці Генерального Секретаріату. Нею скріплювалися урядові документи. Виготовлення печатки ініціював Генеральний писар Павло Христюк. До розроблення долучив знавця старовини Миколу Біляшівського. Із проголошенням Української Народної Республіки в листопаді 1917 року питання державного герба набуло особливої актуальності. Центральна Рада створила спеціальну підготовчу комісію, що об’єднала істориків, юристів, гербознавців і художників. Її очолив Михайло Грушевський. Він вважав, що гербом України має стати золотий плуг на синьому тлі як “символ творчої мирної праці”, навколо – історичні герби українських земель. Комісія розглянула кілька проектів, але обрала Тризуб.

 

6 січня 1918 року тризуб із хрестом над середнім “зубом” у 8-кутній рамці з’явився на перших грошах, випущених Українською Народною Республікою. Автором банкноти у 100 карбованців був художник-графік Георгій Нарбут.

 

Після проголошення 22 січня 1918 року самостійності України, питання про офіційне затвердження державної символіки потребувало негайного вирішення. Але через війну з більшовиками оголошувати конкурс або проводити широке обговорення ескізів не могли. 7 лютого Центральна Рада востаннє засідала в Києві. Під натиском ворога вона перебралася до Житомира, звідти – до Сарн і нарешті – до Коростеня.

 

Там, 25 лютого 1918  року на засіданні Малої Ради (орган Центральної Ради, що діяв між сесіями) був затверджений Герб Української Народної Республіки. Ухвалений закон не містив малюнків, а мав лише опис. Майже через місяць 22 березня Мала Рада схвалила зображення герба авторства відомого художника Василя Кричевського – Тризуб князя Володимира Великого, обрамлений оливковим вінком.

 


 


Із протоколу засідання Малої Ради

25 лютого 1918 року, місто Коростень

У справі державного герба України Мала Рада ухвалила: “Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого”.

 


 

За часів Гетьманату Тризуб залишився в геральдичному вжитку. 24 листопада 1918 року спеціальна комісія схвалила проекти герба та печатки, підготовлених Георгієм Нарбутом, але вони залишилися незатвердженими.

 

За часів Директорії гербом відновленої Української Народної Республіки служив Тризуб без вінка. 21 січня 1919 року комісія у справах вироблення проекту герба УНР дійшла висновку, що соборна Україна має поєднати емблеми УНР і Західноукраїнської Народної Республіки, а також знак князя Володимира. Із 22 січня 1919 Тризуб включили до крайового герба Західної області Української Народної Республіки.

 

У міжвоєнний період Тризуб став символом боротьби українців за свободу.

 

Його використовував Уряд УНР у еміграції та різні політичні організації. В тому числі на емблемі Організації українських націоналістів був Тризуб із мечем на місці середнього зуба.

 

Тризуб містився в символіці і мельниківської, і бандерівської гілок ОУН. У зв’язку з проголошенням Акта відновлення Української Держави похідним групам видали інструкції “Боротьба й діяльність ОУН під час війни” із зобов’язанням вивішувати Тризуби, національні й організаційні прапори на всіх “видних місцях” (будівлях державних установ).

 

Символіка державності позначилася і в Українській повстанській армії: на елементах одягу, передусім головних уборах – мазепинках, петлюрівках, а також ременях. На них кріпили різного роду Тризуби. Інколи на одностроях були нарукавні нашивки із Тризубом.

 

В СРСР Тризуб був заборонений. Для комуністичного режиму він лишався ознакою націоналізму.  У 1960–1980 роках КГБ неодноразово займалося справами про використання націоналістичної символіки. Так, 30 грудня 1967-го синьо-жовтий прапор із Тризубом ще й з написом “Ще не вмерла Україна, і слава і воля” – на будівлі Кіровського райвиконкому в Дніпропетровську (тепер – Дніпро); 23 квітня 1970 року – в телефонній кабінці в Чернівецькому університеті; 7 січня 1984 року – над поштовим відділенням села Демидового на Львівщині.  

 

Після відновлення незалежності України 24 серпня 1991 року Тризуб як малий державний герб затверджений 19 лютого 1992-го Постановою Верховної Ради України (разом із доданими зображеннями).

 

Конституція України 28 червня 1996 року закріпила цей символ нашої держави. Питання про великий герб відкладено на майбутнє.

 

1 березня виповнюється 100 років від дня ухвалення закону УНР про гривню.

 

Гроші також є важливим атрибутом держави. Їх відсутність у 1917 році стала чи не найпершим серйозним викликом для Української Центральної Ради. Після проголошення УНР Центральна Рада ініціювала випуск національної валюти. 1 січня 1918 року Мала Рада ухвалила закон про випуск власних українських грошей. Першою українською банкнотою стала купюра 100 карбованців, в обіг вона ввійшла 6 січня 1918-го. Дизайн купюри розробив художник-графік Георгій Нарбут. Він прикрасив їх зображенням Тризуба й оздобленнями в стилі українського бароко XVII–XVIII століть. Так завдяки цим грошам Тризуб став загальновідомим знаком. Хоча через розповсюдження фальшивих карбованців їх випуск скоро припинився.

 

Гривню як грошову одиницю України запровадили 1 березня 1918 року законом Української Народної Республіки “Про грошову одиницю, карбування (биття) монети та друк державних кредитових білетів”. Вона поділялася вже на 100 шагів і дорівнювала половині карбованця. Було надруковано знаки номіналом у 2, 10, 100, 500 і 1000, пізніше – 2000 гривень. Цікаво, що в обіг вони надійшли вже в часи Української Держави. Усі паперові платіжні засоби того періоду виготовляли в державній друкарні Берліна.

 

Формування системи українських грошових знаків завершилося 18 квітня 1918 року із ухваленням Центральною Радою закону “Про надання міністрові фінансів права випуску розмінних марок”. Водночас розпочалася історія перших українських марок. Центральна Рада задумувала їх як поштові мініатюри. Але через нестачу дрібної розмінної монети в липні 1918 року марки стали вживати одночасно і як гроші. Папір для них використовували грубий, щоб не зношувався надто швидко.

 

1919-го Директорія оголосила про зміцнення золотого вмісту української валюти. Для цього почали збирати все золото та срібло для випуску металічних монет, переплавляти на дрібну монету мідні пам’ятники російським царям. На золотих гривнях планували зобразити бюст Тараса Шевченка, а на срібних – будинок Української Центральної Ради. Але монети з золотом так і не випустили через більшовицький наступ. Усього в 1917–1921 роках було випущено 27 грошових номіналів – у карбованцях, гривнях, шагах (марках – вартістю 10, 20, 30, 40 і 50 шагів). 12 з них друкували за проектами й ескізами Георгія Нарбута, в підготовці інших брали участь митці Микола Бойчук, Василь Кричевський та інші. Гривні мали водяні знаки.

 

У незалежній Україні гривню офіційно запроваджено у вересні 1996 року. Саме тоді вийшли банкноти номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень і розмінні монети вартістю 1, 2, 10, 25 і 50 копійок. Банкноти мали кілька ступенів захисту (водяний знак, захисну стрічку, рельєфні елементи, суміщений малюнок, кодоване зображення, райдужне коло, антисканерну сітку, мікротекст, знак для людей із поганим зором, видимі захисні волокна, флуоресцентний номер, магнітний номер, прихований номінал).

 

Знак української державності

 

“Кожна держава має знак, котрий зветься її гербом. Українська Народна Республіка, ставши наново державою, самостійною, незалежною, мусила вибрати собі й державний герб. А що вона вже була давніше самостійною державою і тепер відновила державне буття, котрого позбавило її московське насильство, то найбільш натурально звернутись до державних знаків чи гербів, які вживались за старих часів. Найстарший такий знак уживавсь на київських грошах часів Володимира Великого, його бере за герб наша відновлена Українська держава. Се зовсім правильно. Київська держава Володимира Великого була найбільшою українською державою, яку пам’ятає наша історія. Вона обіймала всі тодішні українські землі. Від неї веде початок наше право, письменність, мистецтво, державне і релігійне життя… Народна Українська Республіка, поставивши завданням об’єднати в самостійній Українській державі українські землі й відновити повноту культурного й політично-національного життя, бере за герб старий знак Володимира Великого.

 

<...> Головно же те, що се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державою, політичною й культурною історією”.

 

Із статті Михайла Грушевського “Український герб”,

опублікованій в газеті “Народна воля”. 25 листопада 1917 року

 

 

Давній Тризуб свідчить про високий розвиток української культури

 

“Його використовували на просторі України від Кубані по Нарви, від чернігівських земель до Закарпаття, від десятого до тринадцятого століття від часів Володимира Великого до занепаду Київської і Галицько-Волинської держави. Величезний терен поширення Тризуба, як це бачимо з топографії знахідок, свідчить також про те, що український народ живе на своїй землі понад тисячу років на тих самих теренах. Ці українські кордони виразні й точні, а на їх сторожі немов би символічно стоять Тризуби.

 

Генетично український Тризуб веде початок із Греції – країни, де в старі часи найбільше було розвинене мистецтво, наука, всяке ремесло та уміння. Україна швидше, ніж інші країни, Центральної і навіть Західної Європи, мала можливість черпати знання і уміння з першоджерела найбільшої світової вченості та майстерності. Тоді, коли ні в Польщі, ні тим більше в Московії, не вміли робити найпримітивніших речей, не знали мурованого будівництва, на Україні процвітало монументальне будівництво, монетарство та вища ступінь державної символіки і емблематики.

 

Тризуб також свідчить про те, що ми, українці, належимо до південно-європейської культурної області Середземного моря, з яким наше Чорне море завжди мало тісний зв’язок. Значення Тризуба як символа було виняткове. <...> Тризуб – символ волі й незалежності українського народу, нації й держави”.

 

Із книги Володимира Січинського “Тризуб і прапор України”

 

 

Символ визвольних змагань

 

“Увійшовши до Генерального Секретаріату, Павло Христюк працював у ньому з властивою йому методичністю. Він був дуже добрий Генеральний Писар… Не дарма його жартома називали “хранитель королівської печаті”, за англійською аналогією. Тоді ж, власне, виникло питання печатки, якою мав би Генеральний Секретаріат стверджувати акти, ноти до чужих урядів. <...>На скликання спеціальної історичної комісії, яка виробила б проект такої печатки, не було часу і тому, після консультації з відомим знавцем нашої старовини, директором Київського музею Біляшівським, постановлено було зробити дві печатки – велику, для особливо важних актів, і малу для поточної праці. Обидві мали в собі Тризуб Володимира. <...>Більшість погодилась на тому, що власне Тризуб, залишений нам суверенними князями Київської Руси, повинен і тепер бути гербом української держави і символом наших визвольних змагань”.

 

Із книги Миколи Ковалевського “При джерелах боротьби”

 

За  матеріалами сайту Українського Інституту Національної Пам'яті

 

 

21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано у листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності», - звучало у заголовку документа.

 

Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. За оцінкою фахівців, із 6000 мов, які нині існують, половина з них знаходиться під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Тому ЮНЕСКО своїм Рішенням прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Привернення уваги міжнародної спільноти до цієї теми – важливий крок до визнання необхідності захистити різноманіття культур.
            У кожній освітній установі району після відновлення навчання з 26 лютого 2018 року заплановано провести тематичні виховні заходи, присвячені вшануванню рідної мови. Інформацію про заходи, проведені у школах, буде висвітлено на веб-сайтах навчальних закладів.

 

 

      20 лютого - визначний день. День, коли вшановується в Україніпам’ять про подвиг Героїв Небесної Сотні, учасників Революції Гідності  .

      Їх назвали Небесною Сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.

       Описати, а тим більше відчути глибину трагедії і болю, які впали невимовним тягарем на Україну, нині не під силу нікому. Сьогодні переживаємо трагічні та водночас великі дні. У цей час ми пізнаємо нашу державу, владу та власний народ, зараз народжується наше майбутнє.

        Пам'ятний день встановлено указом Президента України Петра Порошенка 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції Гідності (листопад 2013 року — лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.
         Спомин про загиблих «Героїв Небесної сотні», Героїв АТО та їхній подвиг ми маємо берегти, адже саме пам’ять об’єднує людей у боротьбі за перемогу й мир. 

 

 

29 СІЧНЯ 2018 РОКУ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 100 РОКІВ БОЮ ПІД КРУТАМИ

 

29 січня 2018 року в Україні на загальнодержавному рівні відзначається 100 років бою під Крутами, котрий для Українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.

29 січня 1918 на залізничній станції Крути, в 130 км на північний схід від Києва, відбувся бій між чотирьохтисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва, який в цілому налічував близько 400 воїнів. У бою під Крутами захисники української державності завоювали переконливу перемогу. Наступ противника було зупинено.

Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність.

На похороні в Києві біля Аскольдової могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам’яті тридцяти».

Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії. 2006 року на місці бою встановлено пам’ятник.

Бій за їх участю, став символом опору українців.

У рамках  відзначення 100-річчя бою під Крутами   та з метою продовження реалізації заходів з національно-патріотичного  виховання дітей та молоді у навчальних закладах нашого району проведено:

1.Загальношкільні лінійки «100 років бою під Крутами».

2.Виховні години на тему: «Героїзм юних патріотів», «Крути – символ українського патріотизму».

3.Тематичні виставки та бібліографічний огляд  літератури «Подвиг героїв під Крутами».

4.Конкурс літературного читання віршів «Пам'яті тридцяти» (П. Тичина), «Крутяни» (Яр Славутич).

5.Уроки мужності : «Героїзм юних українців в обороні Батьківщини. 1918. Крути».

6.Перегляд кінофільму: «Бій під Крутами».

7.Учнівські конференції «Крути: подвиг і трагедія».

       

 

      

 

 

 

22 СІЧНЯ - ДЕНЬ СОБОРНОСТІ 

 

 На долю нашого народу випало багато героїчного і водночас трагічного. Історія України - це історія народу, який протягом багатьох століть боровся за свою незалежність та єдність. Ідея єдності нашої держави була однією з найзаповітніших мрій українців. 22 січня 1919 року в Києві було урочисто проголошено Універсал соборності, в якому йшла мова про те, що віднині воєдино об’єднаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, - Західна та Східна.  Слово соборність включає у себе єдність і згуртованість. І от 22 січня ми відзначаємо День Соборності України. Це надзвичайно важлива дата в історії нашої держави. Лише в єдності дій та соборності душ  можемо досягти величної мети – побудувати економічно й духовно багату, вільну й демократичну Україну, якою пишатимуться наші нащадки.

    Так, у загальноосвітніх навчальних закладах району проведено тематичні заходи (виховні години, бесіди, конференції,  вечори, загальношкільні лінійки) з нагоди  відзначення Дня Соборності України та 72-ї річниці утворення Закарпатської області у складі України. У шкільних бібліотеках, кабінетах історії обладнано стенди, книжкові виставки, випущено стіннівки на тему «Соборна мати Україна – одна на всіх, як оберіг»,  «Україна – єдина» тощо.

    

    

 

 

 

      З метою відродження національної пам’яті та виховання патріотизму в учнівської молоді у школах  протягом І семестру проведено тематичні наукові, інформаційно-просвітницькі  заняття з національно-патріотичного виховання, спрямовані на підвищення рівня поінформованості про злочини комуністичного тоталітарного режиму. Так, у всіх бібліотеках, кабінетах історії організовано тематичні фотовиставки «Трагічні долі української інтелігенції», «80-і роковини Великого терору». 

      Метою Великого терору було не лише усунення небезпеки з боку потенційних противників сталінського режиму, але й залякування інших прошарків населення. У свідомість пересічних громадян наполегливо втілювався «образ внутрішнього ворога». Про це йшла мова на виховних годинах у Перечинській , Тур’я Пасіцькій, Дубриницькій, Тур’я-Реметівській ЗОШ І-ІІІ ступенів («У сталінських жорнах»), тематичних уроках з історії України за темами «Встановлення та утвердження радянського тоталітарного режиму (1921—1939 рр.), «Великий терор».

      Під час планування та проведення заходів педагоги намагалися донести до дітей та учнівської молоді тезу про несприйняття нашою державою, як і усім цивілізованим світом, будь-яких проявів агресії й тоталітаризму, а також про солідарність та підтримку тих народів, які пережили свавілля злочинних режимів і продовжують боротьбу за своє визволення.

      На уроках української літератури, вивчаючи тему «Розстріляне відродження», учителі провели презентації про видатних діячів духовно-культурного відродження українського народу 20-х рр. ХХ ст., які не витримали цькування, звинувачень у буржуазному націоналізмі (письменник М. Хвильовий (13 травня 1933 р.), нарком освіти УРСР М. Скрипник (7 липня 1933 р.). Школярі прослухали лекції на тему «Реабілітовані історією», «Письменники – жертви сталінських репресій», «Непідкупна любов до України», переглянули фільми «Дисиденти» (Перечинська гімназія ІІ-ІІІ ступенів суспільно-гуманітарного напрямку, Перечинська ЗОШ І-ІІІ ступенів, Тур’я Пасіцька, Тур’я-Реметівська ЗОШ І-ІІІ ступенів).

 

 

 

ДЕНЬ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ

У загальноосвітніх навчальних закладах Перечинського району до Дня Гідності та Свободи проведено ряд змістовних заходів.  Учителі історії Перечинської, Дубриницької, Тур’я-Реметівської ЗОШ І-ІІІ ступенів  провели тематичні презентації «Пишемо історію. Революція Гідності» та «Сотня Небесних Ангелів». Цікавими були розповіді очевидців подій на майдані 2004 року, які ознаменувались як «Помаранчева революція».

У ході перегляду документального фільму «Майдан» учні дізнались про походження та значення цього свята. Вшанували хвилиною мовчання Героїв Небесної Сотні.

         У всіх навчальних закладах створено постійно діючі стенди «Герої Небесної Сотні».

 

 

 

 

Всеукраїнська дитячо-юнацька військово-патріотична гра "Сокіл" ("Джура")

 

 

20 лютого 2017 року у центральному сквері нашого міста пройшов мітинг-реквієм, присвячений вшануванню подвигу учасників Революції Гідності та увічненню пам’яті Героїв Небесної Сотні, у якому взяли участь працівники відділу освіти, учні та педагоги міста.  Більше інформації ... 

 

Тематичні заходи, присвячені вшануванню світлої пам’яті Борців за демократію та справедливість –

Героїв Небесної Сотні.

 

 

Тематичні заходи з нагоди вшанування пам'ятних дат в Українні у ЗНЗ Перечинського району:  Герої Небесної Сотні - Т.Бистра, Дубриничі, Зарічево, Перечин, Сімерки.

 

 

 

 

 

Мова - духовний скарб нації


         Мова - це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку, виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен у першу чергу створити у своїй душі світлицю, в якій зберігається найцінніший скарб - МОВА.

        21 лютого ми святкуємо Міжнародний день рідної мови. Цю дату визначено на 30-ій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в жовтні 1999 року, яка наголосила на важливій ролі мови у розвитку освіти, культури, для консолідації суспільства, формування нації і зміцнення держави.

          У цей день вчителями української мови та літератури були проведені заходи, присвячені Міжнародному дню рідної мови, метою яких було поглибити знання учнів про українську мову, її історію; формувати національну свідомість школярів; виховувати поважне ставлення до мови; розвивати пізнавальні інтереси.

         Класні керівники разом із педагогами-організаторами провели інформаційні хвилинки «Українська мова в світі», години спілкування “Передаймо нащадкам наш скарб - рідну мову”.  Старшокласники для молодших школярів підготували відеоролики «Цікаві факти про українську мову».

         У бібліотеках створені тематичні виставки «Любіть Україну і пісню, і мову її солов’їну». Учителі-філологи проводили виховні заходи, мовні конкурси з елементами гри «Українська мова – наш скарб», «Мова – невмируще джерело», літературно- музичні композиції  «Мова - духовний скарб нації». Учні випустили стіннівки «Розквітай же, рідна мово!», «Рідна мова – життя духовного основа»  

(Тематичні заходи з нагоди вшанування пам'ятних дат в Українні у ЗНЗ Перечинського району:  День рідної мови - Т.Ремета, Сімер, Сімерки)

 

 

Про заходи щодо відзначення 78-ї річниці Карпатської України:   Т.Пасіцька ЗОШ І-ІІІ ст.Сімерківська ЗОШ І-ІІ ст.

 

 

                                                                                                                                        

17 березня – 100 років подій Української революції 1917-1921 років

Відповідно до Указу Президента України 2017 рік проголошено Роком Української революції 1917-1921 років.

            17 березня цього року виповнюється 100 років утворення Української Центральної Ради (УЦР) – українського представницького органу, головою якого було обрано Михайла Грушевського. Після Всеукраїнського Національного Конгресу 19-21 квітня 1917 року УЦР стала першим парламентом України.

            На честь річниці УЦР у всіх загальноосвітніх навчальних закладах району  проведено змістовні історико-патріотичні заходи:

- лекції для учнів 9-11 класів «З історії Української революції 1917-1921 років»;

- бесіди для учнів 5-9 класів «Боротьба за незалежність і суверенітет України»;

- у бібліотеках та фойє організовано виставки фотоматеріалів та книг, присвячених подіям 1917 року;

- на загальношкільних лінійках, на яких були присутні представники влади та учасники АТО, хвилиною мовчання вшанували пам’ять Героїв Небесної Сотні, загиблих під час Революції Гідності та у зоні бойових дій на Сході України;

- кожен клас узяв участь у конкурсі –огляді стіннівок «З Україною в серці: від 1917 до 2017 і назавжди !»

 

 

 

 

     На виконання  розпорядження голови  райдержадміністрації 04.05.2017 № 138 „ Про    відзначення    в  районі  Дня пам’яті та примирення і 72-ої  річниці  Перемоги над нацизмом у Другій  світовій  війні ”(пункти 6, 8, 9 затвердженого цим  розпорядженням Плану заходів) відділом освіти, молоді та спорту райдержадміністрації надіслано у навчальні заклади району для використання в роботі лист МОН України 28.04.2017 № 1/9-233 щодо відзначення в Україні  Дня пам’яті та примирення та відповідні методичні рекомендації, розроблені Українським  інститутом національної пам’яті.

      Із метою гідного вшанування подвигу українського народу в Другій світовій війні, його вагомого внеску  в перемогу антигітлерівської коаліції, засвідчення поваги до всіх борців проти нацизму, увічнення пам’яті про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів та злочинів проти людяності в навчальних закладах району  було організовано напередодні  цих свят відповідні заходи :

-         гуртківцями Перечинського БДЮТ виготовлено та розповсюджено до Дня пам’яті та примирення  знак «Мак пам’яті» (такі ж символи виготовляли й учні  шкіл );

-         організовано книжково-документальну виставку «Цей день у серці кожного»;

-         виставку малюнків «Дякуємо за перемогу»;

-         перегляд відеофільму «Українці у Другій світовій війні. Життя і долі»;

         Учні 11-их класів підготували презентації на тему «Україна в роки Другої світової війни».

У загальноосвітніх школах  І-ІІІ та І-ІІ ступенів  проведено тематичні виховні години у 5-9 класах, засідання круглих столів з учнями 10-11 класів

 «Пам’ять про війну як застереження від її повторення», «Порозуміння заради майбутнього», «Чи може жінка бути воїном?», «Внесок українців у перемогу над нацизмом», уроки-презентації «Український патріотизм проти тоталітарних систем. Паралелі історії». Учні підготували замітки у шкільні газети «Ми боролись за українську землю» та  переглянули  фільми про Другу світову війну.

         На загальношкільні лінійки 5 травня цього року були запрошені ветерани Великої Вітчизняної війни. Хвилиною мовчання віддано шану загиблим за незалежність і територіальну цілісність України.

 

 

 

Цей день  - у пам’яті українців

 

           

 

18 травня  в Україні вшановують День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу — пам'ять про злочинну акцію, сплановану керівною верхівкою колишнього СРСР і здійснену радянськими каральними органами 1944 року, яка призвела до масових людських жертв і завдала непоправної шкоди кримськотатарському народу, розвитку його культури, трагічними чином вплинула на його історичний шлях.

            Того дня у 1944 році в Середню Азію з півострова відправили перший ешелон кримських татар. Усього було депортовано понад 180 тисяч людей. Переселенню піддалися і старі, і жінки, і діти, цілі родини, більше чверті мільйона люду. Жахливий злочин з цілої черги антилюдських проявів у часи сталінського режиму, війни та радянської влади.

            Разом зі всією Україною вшанували хвилиною мовчання 73-і роковини тих трагічних подій,  пов’язаних  із геноцидом  кримськотатарського народу на шкільних лінійках й учні Перечинської, Тур’я Пасіцької, Тур’я-Реметівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

            З метою збереження історичної пам'яті, громадянського виховання, національного примирення та суспільного розвитку у школах нашого району проведено заходи до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу:

-          тематичні уроки «Злочинна акція проти мирного народу»;

-          інформаційні години, бесіди «18 травня 1944 року – трагічна дата  в історії кримськотатарського народу»;

-          огляд фотовиставок «Боротьба за повернення на батьківщину»;

-          мультимедійні презентації «Кожний народ має право на пам'ять...».

 

 

20 травня  - День памяті жертв політичних репресій

 

«Великий терор» – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937-1938 роках для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів радянської влади, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства.

 

 

 

    Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.

       З метою гідного вшанування пам’яті жертв Великого терору – масових політичних репресій 1937-1938 років, донесення до українського суспільства та світової спільноти об’єктивної інформації про злочини, вчинені у XX столітті під час комуністичного тоталітарного режиму на території України, а також сприяння утвердженню в суспільстві ідеалів гуманізму, у Тур’я Пасіцькій ,  Тур’я Бистрянській, Дубриницькій ЗОШ було проведено низку заходів:

-         загальношкільна лінійка «Пам’ятаймо! Щоб не повторилося», на якій було подано  історичну довідку про День вшанування пам’яті жертв політичних репресій;

-        засідання «круглого столу» «Жертви політичних репресій. Хто вони та в чому їх подвиг?» для учнів 10 та 11 класів, проведені вчителями історії;

-         «інформаційна хвилинки»  на уроках історії у 5-9 класах на тему «Згадаймо 1937-1938 роки репресій…»;

-        виховні години на теми: «Злочин без строку давності»; «Трагедія незнищеної волі», «Людські цінності», «Репресивна політика сталінізму», проведені класними керівниками;

-          кінолекторій для старшокласників «У ногу з історією», «Так знищували твій народ».